До 150-річчя від дня народження Лесі Українки
Лідери учнівського самоврядування взяли участь у заході з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки
24 лютого 2021 року з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки лідери учнівського самоврядування закладів загальної середньої освіти та членів Парламенту старшокласників м. Одеси у приміщенні Одеського театру юного глядача ім. Юрія Олеші взяли участь у засіданні театрально-дискусійного клубу «Крок на зустріч» у рамках соціально-культурного проєкту «Молодь очима молоді».
Під час засідання учні переглянули спектакль «Лісова пісня» з подальшим обговоренням його сюжету та фіналу.
Захід проведено на виконання Міської цільової програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді міста Одеси «Я – одесит, патріот України» на 2021-2026 роки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 03.02.2021 № 55-VІІІ, з урахуванням карантинних обмежень, встановлених внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Історична довідка:
Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, нині Новоград-Волинський — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Лариса Косач була дуже обдарованою дитиною:
- У 4 роки дівчинка навчилася читати (перша прочитана книжка «Розмова про земні сили» Михайла Комарова);
- у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову;
- у 6 років уже майстерно вишивала;
- у 9 – склала перший вірш – «Надія»;
- у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім «Леся Українка»;
- у 14 – видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя;
- у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів»;
- у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».
«Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука чи пісня й думка кволі?» – пише Леся.